stailker: (Default)


На 8-й международной оборонной выставке MILEX 2017 (Минск, Беларусь) белорусская государственная компания "Белспецвнештехника" представила модернизированные УР воздушного боя малой дальности Р-60 и Р-73 советской эры, сообщает airrecognition.com (24 мая).

Read more... )
stailker: (Default)
 О. В. Харченко, С. В. Пащенко, В. В. Тараненко 
02.12.15 
Ukrainian Military Pagesфото © Military-aviation-UA 

На підставі аналізу стану наявних засобів захисту літальних апаратів Збройних Сил України та світових тенденцій їх розвитку запропоновано шляхи оснащення літальних апаратів ефективними засобами захисту як на короткострокову, так і на середньострокову й довгострокову перспективу. 

Read more... )
На сьогодні найвідомішими розробниками систем захисту ЛА у світі є компанії Northrop Grumman (США), Lockheed Martin (США), Raytheon (США), BAЕ Systems (Велика Британія), SELEX ES Ltd (Велика Британія),TERMA (Данія), Elbit Systems (Ізраїль) та ін. 

Системи попередження про радіолокаційне опромінення ЛА (AN/ALR-56, SEER, ELT/160), як правило,характеризуються високою вибірковістю й точністю виявлення джерела радіовипромінювання, забезпечують виявлення, розпізнавання та цифрову обробку джерел безперервного, імпульсного та імпульсно-доплерівського випромінювання в діапазоні 0,2–20 ГГц. Пеленг та оціночна дальність видаються на екран в кабіні льотчика. 

Для попередження льотчика подаються звуковий та світловий сигнали. Інформація може надаватися також до апаратури постановки активних завад або на пристрій викиду завад. Орієнтовна вартість такої системи становить до 400 тис. дол. США. 

Системи попередження про пуск ракет (AAR-47, AAR-54, AAR-57, AAR-60 MILDS та ін.) включають до свого складу до чотирьох-шести датчиків виявлення факту пуску ракет, центральний блок обробки даних, блок управління та відображення. Дальність виявлення факту пуску ракет становить до 9–10 км. Орієнтовна вартість системи – близько 1 млн дол. США. 

СОЕП направленої протидії (DIRCM, Miysis DIRCM System та ін.) потужним лазерним променем забезпечують захист вертольотів і транспортних (спеціальних) літаків від ракет переносних зенітно-ракетних комплексів шляхом виявлення факту пуску ракети, розраховування траєкторії її польоту, супроводження оптичним датчиком та визначення часу й напрямку постановки завадового випромінювання для зриву захвату цілі ГСН ракети. До складу системи входять чотири-п’ять датчиків виявлення пуску ракети, відповідні блоки, дві СОЕП типу IRCM. Орієнтовна вартість – 1,5 млн дол. США. 

Cтанції постановки активних радіоелектронних завад (типу AN/ALQ-131V), як правило, є автоматичними та працюють спільно із системою попередження про радіолокаційне опромінення. Такі станції здатні автономно виявляти і здійснювати постановку активних завад у діапазоні частот 0,2–20 ГГц. Орієнтовна вартість становить 1,2 млн дол. США. 

Пристрої викидання хибних цілей (типу AN/ALE-47) дають змогу використовувати різні типи завад з різними видами наповнювачів. При цьому в кожному магазині можуть бути встановлені до п’яти різних касет. На сьогодні вдосконалюються хибні теплові цілі та розробляються нові з адаптованим спектром випромінювання та необхідною кінематичною траєкторією, а також удосконалюються програми їх застосування. 

Ukrainian Military Pages
Рис. 2. Варіанти дообладнання тактичних літаків Повітряних Сил ЗСУ

З урахуванням світового досвіду та на підставі специфіки застосування авіації ЗСУ, в тому числі в зоні АТО,на сьогодні відпрацьовані практичні пропозиції щодо варіантів дообладнання засобами захисту тактичних літаків, транспортних (спеціальних) літаків і вертольотів ЗСУ (рис. 2–4) за частковим (дообладнання вітчизняними системами) та повним (дообладнання іноземними системами) варіантами. 

Ukrainian Military Pages
Рис. 3. Варіанти дообладнання транспортних (спеціальних) літаків ЗСУ


Ukrainian Military Pages
Рис. 4. Варіанти дообладнання вертольотів ЗСУ

Вибір конкретних систем захисту ЛА повинен здійснюватися на підставі аналізу та порівняння техніко-комерційних пропозицій провідних компаній – розробників систем захисту ЛА, а дообладнання ЛА системами захисту може бути проведене як шляхом виконання окремих дослідно-конструкторських робіт (ДКР), так і в рамках ДКР з модернізації ЛА ЗСУ [3]

З метою організації та практичної реалізації заходів з оснащення сучасними системами захисту ЛА ЗСУ відпрацьовано загальний алгоритм, наведений на рисунку 5. 

Ukrainian Military Pages
Рис. 5. Алгоритм оснащення ЛА ЗСУ засобами захисту

Таким чином, оснащення засобами захисту ЛА ЗСУ доцільно здійснювати за рівнем пріоритетності: 

• на короткостроковий період: обладнання ЛА системами захисту вітчизняного виробництва (за частковим варіантом); 
• на середньостроковий період: вибір, закупівля та інтеграція до бортових комплексів оборони ЛА необхідних систем (складових) іноземного виробництва (системи попередження про пуск ракет, про радіолокаційне та лазерне опромінення, системи постановки активних завад,іншого обладнання) (за повним варіантом); 
• на довгостроковий період: розроблення вітчизняних зразків системи попередження про пуск ракети, системи попередження про радіолокаційне опромінення, станції постановки активних радіоелектронних завад,прийняття їх на постачання ЗСУ та встановлення на ЛА. 

Дані щодо орієнтовних відносних вартісних характеристик засобів захисту за частковим та повним варіантами для деяких типів ЛА наведені на рисунку 6. 

Ukrainian Military Pages
Рис. 6. Орієнтовні відносні вартісні характеристики засобів захисту за частковим та повним варіантами оснащення ними ЛА ЗСУ

Таким чином, на сьогодні як першочергові пропонуються такі заходи: 

• установлення на всі типи ЛА ЗСУ комбінованого пристрою викиду хибних цілей (теплових та дипольних відбивачів) типу КУВ 26-50; 
• оснащення новими станціями оптико-електронної протидії (типу «Адрос» КТ-03У для транспортних і спеціальних літаків та типу «Адрос» КТ-01АВ для всіх типів вертольотів); 
• встановлення на вертольоти нових екранно-вихлопних пристроїв. 

Проведений аналіз свідчить, що реалізація зазначених пропозицій забезпечить захист ЛА від ураження керованих ракет з ІЧ ГСН з імовірністю не нижче 0,75–0,85. 

Список літератури 

1. Мараев Р. Украинская армейская авиация на Донбассе /Р. Мараев // Авиация и время. – 2014. – № 5. – С. 28–30. 
2. Кравчук І. С., Тараненко В. В., Тимофтика Г. Ф., Данилов М. М. Обґрунтування обрису перспективної системи захисту літальних апаратів від керованих ракет з інфрачервоними головками самонаведення / І. С. Кравчук , В. В. Тараненко, Г. Ф. Тимофтика, М. М. Данилов // Зб. наук. праць ДНДІА. – К., 2008. – Вип. 4 (11). – С. 41–46. 
3. Харченко О. В., Пащенко С. В. Глибока модернізація та переозброєння Збройних Сил України – вимога часу / О. В. Харченко, С. В. Пащенко // Наука і оборона. – 2015. – № 1. – С. 40–47. 



О. В. Харченко
доктор технічних наук, професор, начальник Державного науково-дослідного інституту авіації, генерал-майор 

С. В. Пащенко
кандидат технічних наук, доцент,заступник начальника Державного науково-дослідного інституту авіації з наукової роботи, полковник 

В. В. Тараненко
кандидат технічних наук, начальник науково-дослідного відділу розробки та модернізації авіаційного озброєння Державного науково-дослідного інституту авіації, підполковник 


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.
 

Використані джерела:
Науково-практичний журнал "Наука і оборона", 2015, № 2 ISSN 2311-8366
stailker: (Default)






Во втором своем забаненном журнале ЖЖ, бан в котором россиянами-врагами считаю - высшей степенью оценки и авторитетности.

Я писал серию постов расследований, что - С-300 украинский, С-400 это 300 с заменой ряда элементов, что нет ракет к С-400, что ракеты все перепилка старых киевских, все комплексы есть старые перекрашенные итд.

Доказательство очередное, что не существует С-400 и дальней ракеты к нему.

В пропаганде провала пусков Томагавков, россияне невольно слили другую информацию - что С-400 не существует.
Не долетел 1 Томагавк, а не 36. 36 то понятно, россияне намекают на канальность С-400, которой нет, и о которой я недавно высказался на российских площадках. Да и самама канальность 36 - фейк, так как 36-канальность, как я недавно раскопал - обеспечивается электронной програмной связкой из 6 комплексов по 6 каналов в едином информационном поле (!).

Так вот, что они слили? Слили - "Земля круглая, радиогоризонт, того не сбили, 100 и 200 км(!)"!!!

- На С-400 должна быть дальняя ракета на более 200 км радиуса с активной радиолокационной головкой самонаведения, которые (АРГСН) - ставятся на ЗР именно для обхода радиогоризонта на большой дальности, либо для сбития на малых высотах. Кроме того, нет дальности!

Учитывая мои предыдущие расследования, о которых я писать-вспоминать-переписывать сейчас не буду - у россиян нет ракет новее 55 К и Р, 5В55Р они назвали - 48Н6 после развала союза. Ракеты с АРГСН нет, 36-канальности нет, ракеты у россиян в основной массе КД, а максимальная дальность - 90км. Дальность 150км не потверждена ни разу. Учитывая предыдущие пуски ракет с ТПК - то ракеты 5В55Р именнуемые 48Н6, но в другом цвете раскраса. В последнее время - россияне обновленные ракеты перекрашивают в цвета 48Н6, но при этом ТПК остаются от 5В55Р (48Н6), что и доказывает в очередной раз - что серии ракет нет, и все ракеты - Жулянского Визара.

Напомню, что комплекс С-300 - разработки и производства предприятий Украины, но с формальным держанием документации Алмаз-Антеем. Производство:


Ракета (главное), ТПК - Визар.
ПУ - Большевик.
ГСН - Радар.
Шасси - КрАЗ.
Радар, генератор, запросчик госопознавания - Искра.
Вычислители - Лорта.
Вышка, ТЗМ - НКЗТ.
Краны - Краян, ДАК.
СПН - Квант-Радиоизмеритель итд.

Вообще сводится все к тому, что С-400 дожен был стать не с 5В55РУД (48Н6 - ПМУ1-2), а с ракетой 9В55Р - которая вероятно именно та - 48Н6ДМ (48Н6Е3). Ну и как и все другое у врага - все планы "создания" у них, имели четкую временную корреляцию с планами оккупации Украины, а далее  - провалы, и сдвиги дат.
stailker: (Default)



В последнее время новостные ленты российских СМИ все чаще пестрят сообщениями о небывалом прорыве в импортозамещении. Успехи действительно есть, например, в сельском хозяйстве и животноводстве. Однако, как отмечает ряд экспертов, заменить отечественными аналогами удалось лишь незначительную часть импорта – в основном это касается товаров и услуг, производство которых не требует серьезных денежных вливаний и высокой квалификации сотрудников. А вот, что касается высокотехнологичных отраслей, машиностроения и особенно ракетостроения – достигнуть высоких результатов пока так и не удалось. Особенно это касается военно-промышленного комплекса.


Поэтому в период обострения геополитической обстановки как в регионе, так и мире в оборонной сфере мы остаемся зависимы от стран НАТО, ЕС и что самое удивительное (!), от Украины.


Причем самой уязвимой областью, с точки зрения замещения, стала ракетная техника, российский флот и авиация, которые по-прежнему зависят от украинских комплектующих.


Несмотря на прекращение военно-технического сотрудничества, мы продолжаем закупать у официального Киева малогабаритные турбореактивные двигатели для противокорабельных ракет Х-35Э и тепловые головки самонаведения для ракет ближнего боя Р-73Э, используемые фронтовой авиацией. Над первой уже несколько лет безрезультатно работает НПО «Сатурн». Что же касается ракет Р-73Э, то им на замену решено создать новую ракету ближнего боя, разработкой которой занимается КБ «Вымпел». Ее испытания, в лучшем случае, пройдут в ближайшие года три, а еще через год она может быть принята на вооружение. Поэтому ждать ракет собственного производства стоит не раньше чем через четыре года.


Еще одним печальным событием в реализации программы тотального импортозамещения стал срыв гособоронзаказа от концерна ВКО «Алмаз-Антей» по проекту зенитно-ракетного комплекса морского базирования «Полимент-Редут». По словам начальника Главного управления вооружения генерал-лейтенанта Анатолия Гуляева, концерн не может довести разработку до заявленных технических характеристик, «ракеты валятся на третьей секунде».


Не лучше у нас обстоят дела и с другими комплектующими, поставляющимися в Россию из Украины. Критическое значение для отечественного ВПК имеют двигатели для средних и тяжелых вертолетов Камова и Миля, а также газотурбинные установки, которыми оснащаются все новейшие фрегаты и большие десантные корабли, «строящиеся» в настоящее время на верфях. Но если производство силовых установок для винтокрылых машин, пусть и мелкосерийное, уже развернули в Санкт-Петербурге на заводе им.Климова, то собственные газотурбинные морские двигатели нам еще только предстоит создать.


Но все-таки главная «беда» российской оборонки заключается в отсутствии собственной элементно-компонентной базы (ЭКБ), которая лежит в основе любой современной сложной военной техники. Раньше электроника закупалась в странах ЕС и НАТО, но с введением Западом санкций на поставку в Россию ЭКБ категорий «military» (для использования в военных системах) и «space» (радиационно стойкие комплектующие) наш ОПК оказался в очень сложном положении. Удивительно, но вместо того, чтобы вложить средства в организацию производства на территории России, мы вынуждены втридорога закупать аналоги необходимых элементов в Китае. Это, в свою очередь, ведет к удорожанию конечного продукта оборонной промышленности и потери конкурентоспособности на внешнем рынке.


На сегодняшний день политика «абсолютного и бездумного» импортозамещения уже привела к отказу Вьетнама от покупки российских систем ПВО Панцирь-С1 в пользу более дешевого израильского комплекса «SPYDER». В последующем такой подход в замене импорта отечественными аналогами может стать причиной снижения экспорта вооружения, который, к слову, является второй по доходности статьей в бюджете государства.


Да что там Вьетнам – сам факт того, что премьер-министр РФ Дмитрий Медведев снял запрет на иностранные госзакупки для силовых ведомств, свидетельствует, если не о полном, то частичном уж точно, провале программы импортозамещения. Согласно принятому постановлению, теперь ведомства смогут вновь закупать зарубежные товары, даже если их аналоги производятся в России. А ведь именно за счет госзакупок на плаву держатся большинство предприятий ВПК. Выходит, что отечественные производители вновь останутся не у дел.


Совершенно очевидно, что программа тотального импортозамещения в российском ВПК, принятая нашим руководством, далека от реального положения дел в оборонке и не направлена на замещение чувствительных для военно-промышленного комплекса компонентов, а скорее усугубляет и без того тяжелый экономический кризис.


Яркий пример – замена минских шасси отечественными аналогами. Процесс крайне невыгодный обеим сторонам, как с технической, так и экономической точки зрения. Да и в чем смысл нашей независимости от белорусского МЗКТ, оборонного предприятия нашего ближайшего союзника, когда мы по-прежнему продолжаем сидеть на оборонной игле Украины, Запада и стран НАТО, с которыми якобы не дружим!


Но нет, наша оборонка даже после провальной попытки КАМАЗа создать альтернативу многоосным шасси МЗКТ, на которую, между прочим, ушло 9 лет и миллиарды рублей, не останавливается на достигнутом и вместо несостоявшегося проекта «Платформа О» собирается раскошелиться на новый проект «Компрессор», которым готов заняться все тот же КАМАЗ.


Минские шасси грузоподъемности менее 40 тонн, на которых базируются оперативно-тактические ракетные комплексы «Искандер», реактивные системы залпового огня «Смерч» и «Торнадо», зенитные ракетные системы С-300 и С-400 планируется заменить колесными шасси Брянского автомобильного завода. Такая замена, собственно говоря, выходит в разы дороже, чем купить весь «Минский завод колесных тягочей» на любых условиях у тех же белорусов.


А ведь Лукашенко предлагал за три млрд долларов купить МЗКТ, но нет, нам даром надо. Вот только теперь это «даром» обходится в 9 млрд рублей (это только на модернизации БАЗа), не говоря уже об оплате долгов предприятия и стоимости организации всей линии производства. Арифметика оборонщиков проста – лишь бы не достался Белоруссии кусок нашего пирога.


Складывается впечатление, что импортозамещение, особенно в ВПК, больше походит на распиловку оборонного бюджета, чем на замещение отечественными аналагами критически важных компонентов вооружения, необходимых для обороноспособности всей России.


В общем, можно смело заявить, что наш ВПК как с технической, так и с экономической точки зрения импортозамещение похоже провалил.


Права на данный материал
принадлежат Бортовой журна
stailker: (Default)
 Два стенда украинских участников было представлено на авиационно-морском авиасалоне LIMA-2017.
По традиции посвящаю им отдельный пост.

lima-2017 ukr 



УКРСПЕЦЭКСПОРТ
lima-2017 ukr 2



lima-2017 ukr 3



lima-2017 ukr 4



lima-2017 ukr5



LIMA-2017 UKR6



LIMA-2017 UKR7



lima-2017 ukr8



lima-2017 ukr9



lima-2017 ukr10



lima-2017 ukr11


Кликабельно
LIMA-2017 UKR lima-2017 ukr lima-2017 ukr lima-2017 ukr



lima-2017 ukr12



lima-2017 ukr13


УкрСпецСистем.
lima-2017 ukr14


На стенде никого и никах вывесок или буклетов/информации.
lima-2017 ukr15



lima-2017 ukr16



lima-2017 ukr17



lima-2017 ukr18



lima-2017 ukr19



lima-2017 ukr 20

Профіль

stailker: (Default)stailker

May 2017

M T W T F S S
1 2 34 5 67
8 91011 12 1314
15 16 17 18 19 2021
222324 25262728
293031    

Заголовок

RSS Atom

Резюме сторінки

Стиль рубрики

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated May. 27th, 2017 12:35 am
Powered by Dreamwidth Studios