stailker: (Default)
[personal profile] stailker
В общем облик Украинской ПВО вырисовывается - РК-6 10км, ЗРК-73 20-30км, ЗРК-27 50-60км, ЗРК 9В55Р 150-250км. + ПЗРК.

И все это с тепловым, пасивным локационным, активным локационным, инерциальным наведением и телеуправлением-радиокоррекцией.

Вполне себе красиво и по-европейски с нормальными дальностями. Без армейских градаций, простыми словами - рота-опорник, батальон, город, область, регион. Не как ранее - стремлению к гигантомании дальности гнилой сибирской азиопы с дикарями, населяющих ее.

https://stailker.dreamwidth.org/

(no subject)

Date: 2017-04-12 06:07 pm (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Нам из этого списка нужно только что-то максимально дешевое с РК-6 и выше него только ЗРК средней дальности (до 100км), с возможностью стрельбы по ближним целям для самообороны от ПРР и ВТО.

Простые конверсии авиационных ракет и модификации 5В55 под такое не годятся так как у них у всех будут проблемы с маневрированием в ближней зоне, а плодить зоопарк ЗРК что бы один прикрывал другой - это особый путь наших соседей в период когда у них денег было много.

Такой ЗРК средней дальности будет немного дороже систем с дальностью 30-50 км но в отличии от них обеспечит перекрытие воздушного пространства гораздо меньшим количеством батарей.

(no subject)

Date: 2017-04-14 02:35 am (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
> у них у всех будут проблемы с маневрированием в ближней зоне

Що мається на увазі? Мінімальний радіус дії ЗРК зазвичай обмежений дальність польоту до набору мінімально необхідної для аеродінамічного керування швидкості та/або спалення більшості палива, зменшуючого масу ракети приблизно удвічі. Звісно, є і виключення - ракети з імпульсними двигунами накшталт ПАК-3.
Авіаційні ракети мають велике тягоозброєння, в них з мінімальною дальністю досить непогано - газодінамічне керування не працює лише на стартовому режимі роботи двигуна (500-700 м шляху ракети).

Через це немає сенсу зменшувати мінімальну дальність середнього ЗРК більше ніж 4-5 км - це погіршить його максимальну дальність, габарити та ціну.

А РК-6 поганий не тількі використанням дорогої та іноді безсилої ІЧГСН, але й одноканальністю по ракеті. Для тихої стрільби по дронах цього, може, й достатньо, але комплексам цього класу доведеться захищати деякі об'єкти і від масованих "зіркових" атак (не тількі літаків, але й бомб та ракет) - "тор" з радіокеруванням ракетою замість "панцира". Я не думаю, що для таких випадків має сенс ставити повноцінні фазовані радари - вони мають невеликий ресурс, і, скоріш за все, не будуть працювати на час атаки, тож це буде прицільна оптика з цілевказуванням від 2д радара. Але доведеться робити вертикальний старт - і з огляду на використання оптики (можливо, на щоглі), викидати ракеті, можливо, доведеться стиснутим повітрям.
Тобто вимальовуються наступні відмінності: гсн - опціональна, до лазерного необхідний резервний радіоканал, мікродвигуни нахилу за тангажем та рисканням, пневматичне або піротехнічне виштовхування. (Ще мені не дуже зрозуміла ота двохдвигунність замість дворежимності.) Тоді можлива єдина ракета зрк малого радіусу військ/ппо/флоту з можливістю модернізаціі.

(no subject)

Date: 2017-04-14 08:06 am (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
РК-6 (мені більше подобається варіант з РК-2і) це заміна ПЗРК який в сучасних умовах втратив ефективність.
Система в цій ніші повинна бути не сильно дорожче комплекту зенітного взводу з ПЗРК - 9 ПЗРК, 3 радіостанції, 3 планшети - це 1,5 млн долл +/-


Ближня межа зони ураження в першу чергу залежить від маси ракети, для ЗРК середньої дальності тут нема проблем, звісно якщо це не С-300.
А на рахунок мінімальної дальності в 4-5км ви помиляєтеся, для систем які будуть виконувати роль основного ППО сухопутних військ такі параметри недостатні, бо не залишають шансів на успішний обстріл атакуючої ПРР.

Системі порібен певний час на ідентифікацію цілі, якщо надзвукова ракета буде виявлена в 10-12 км, то в системи з ближньою межею в 5км буде аж 2-3 секунди на реакцію. Практика показує що це замало для успішного обстрілу навіть в автоматичному режимі.

(no subject)

Date: 2017-04-14 11:54 am (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
А без ГСН РК-6 фактично і є РК-2. ГСН там з'явилася радше задля вільного маневрування а кінцевій ділянці польоту, коли є ризик втрати лазерного канала зв'язку.

Не маси, а тягоозброєння - питомої характеристики. А у ракети для Дніпра з нею не набагато краще, аніж в 5В55, як я вам і казав у старому журналі. Тягання відносно важких потужних БЧ і дальнозорких ГСН має свою ціну.

Щодо ролі основного засобу ППО... Так, дійсно, у 60-ті роки американці замислились над створенням єдиного комплексу, здатного замінити практично усі інші ЗРК - від далекобійного-протиракетного Найк-Геркулес до Маулер/Чаппарел - та отримали Петріот. Тепер американським генералам не подобається, що збивати копійчані дрони доведеться ракетами за 3,5-4 мільйони доларів, експлуатуючи ресурс радара за 80-90 мільйонів. І їм ще пощастило, що цілі були дронами, а не вдесятеро дешевшими діпольними пастками. Ви хочете повторення їхніх пригод?
Навіщо взагалі навантажувати дорогий ЗРК завданням власного самозахисту, якщо він захистить тількі себе, і для захисту інших численних важливих вузлів все одно доведеться розробляти малий ЗРК? ЗРК середнього радіусу не здатні захистити навіть себе від удару дивізіона важких РСЗВ, їхнє основне завдання - боротьба з літаками. Питання протиракетної самооборони так чи інакше ляже на маленькі ракети - просто замість єдиної ракети потрібно робити модульний конструктор для створення адаптованих під конкретні ситуаціі варіантів - і далі вже оптимізувати їх використання, як у артилеріі.

(no subject)

Date: 2017-04-14 02:22 pm (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Чим більше двигун, тим більше час виходу на режим. З розміром ракети також росте і повітряний спротив.
Тому розмір і стартова маса ракети має суттєвий вплив на час виходу ракети з пускової, та на час її розгону до робочої швидкості.
ЗРК який прикриває сухопутні війська можливість самозахисту потрібна бо він повинен мати змогу працювати в відриві від решти системи ППО. Матрьошка з декількох ЗРК знижує мобільність військ яке вони прикривають.

За останні декілька років з’явилися нові виклики
- масштабне використання БПЛА
- здешевлення засобів радіотехнічної розвідки
- поява відносно недорогих авіаційних боєприпасів з дальністю яка з запасом перекриває дальність стрільби всіх існуючих ЗРК.

Як результат
- Кожній роті потрібна не менше двох комплексів самооборони від дронів, як РЕБ так і hard-kill проти напіватономних систем з завадостійким зв’язком.

- Потрібне прикриття значних територій які займають військові з’єднання іх логістика від керованих засобів ураження.

- Перехоплення авіаційних носіїв до пуску повністю переходить до авіації, бо цілі в 400км і більше наземними РЛС виявити надзвичайно важко а вартість ЗУР для таких дальностей - астрономічна. В ЗРК залишається роль знищення ВТО, робота з засад по важким дронам та зрідка - винищувачам, знищення баллістичних цілей.

Нові модифікації Петріоту в цій ситуації як раз на місці, дивізіон прикриває зону з радіусом в 100км від важкого ВТО і винищувачів, + одну важливу точку від балістичних ракет. Це далеко не ідеальне рішення але все-таки робоче.
Edited Date: 2017-04-14 02:32 pm (UTC)

(no subject)

Date: 2017-04-14 05:11 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
За постіного тиску всередині тяга двигуна тим більше, чим більше канал для газів - а він пропорційний перерізу двигуна і, зазвичай, ракети в цілому. Тобто тяга приблизно пропорційна аеродінамічному опору. Яскравий приклад - ракета для Стілета, обмежена опором прискорювача. За модифікації їй додали 5 кіло у БЧ - а швидкість та дальність зазначаються майже не змінною, тільки на максимальну швидкість виходить трохи пізніше.
Більш-менш пропорційна тяга і масі: щоб збільшити масу, доведеться запхати більше палива - а це означає, що доведеться розганяти більш важкий корпус. Формула Ціолковського, отакої.

Ловити мілісекунди на виході з пускової - це вже ненормально. Найбільші втрати часу займає просто розгін до швидкості роботи аеродінамики, а тут у ракет середнього класу досить близькі показники. За однакової щільності палива та апаратури головну роль у інертності грає розмір - точніш, скажімо так, довжина: у С-300П вона 7,2 м, а в Р-27 буде біля 5,6-5,8. Але у Р-27 корпус відносно важкий через технологічні спрощення, тож особливої вигоди не буде. А захочуть вибрикнутися, поставлять імпульсні двигуни від Вільхи - буде ще приблизно 0,6 м довша, майже повна С-300 за розгоном.

> поява відносно недорогих авіаційних боєприпасів з дальністю яка з запасом перекриває дальність стрільби всіх існуючих ЗРК.

Якось випадає з дискусії, що ця дальність забезпечується пусками з великих висот, де носіїв якраз можуть зустріти ЗРК середнього та великого радіусу дії.
Авіацією ж знищувати такі цілі - нонсенс: поки вони взлетять зі своїми важкими ракетами, наберуть висоту та вийдуть у зону пуску - землю буде розбомблено. Тягати ж важку "400км-ву" ракету літаком з обмеженням на кількість посадок набагато дорожче, ніж пускати її з землі, отримуючи цілевказування з неба. В вас є 80 мегабаксів на бандуру класу Су-27? Сумніваюсь. Як і у тому, що в вас є гроші і запчастини на постійне патрулювання такої штуки.
Я у старому журналі вам писав, що Р-27 з подовженим удвічи двигуном, з'єднана у асімметричний пакет з прискорювачем - буде коштувати не набагато більше, ніж сама така середньорадіусна Р-27, але дальність зросте у рази. Якщо зараз мова йде про радіус 70 км, то у пакета дальність складе 280-350 км. Де тут астрономія?

Логістика? Краще за той мільйон-два, що коштує противобалістична ракета, дати усім у відділенні кулемети з набоями, опціональний справний бетр, циркулярку, міні-бурову для артезіанської води та фрезу для окопування, завадостіке радіо чи лазерний зв'язок, та легку повнопривідну вантажівку для підвозу боєприпасів - це буде набагато краще поводження з коштами, аніж ракети.
А плодити у близькму тилу архаічні радянські логістичні системи із десятками легкосередніх вантажівок, ордами людей для перекладання вантажів, складами систем "де встав, там й поклав" та "стелажі з контейнерами шкодять феншую" - і потім намагатись усе це прикривати від ударів ракет - фінансово ніяк неможливо. Хай спочатку цей безлад приберуть, а потім прохатимуть ПРО.

"+ одну важливу точку від балістичних ракет" - у батареї Петріота (щоб ви зрозуміли: вона виділяється на дивізію, за нашою класифікацію - армійський корпус, це 2-3 сектори, 100-150 км фронту) - в середньому лише 50-60 ракет. Скількі ракет вистрілює дивізіон ураганів чи смерчів - уявляєте?
Одна "відносно захищена" точка на 100-150 км фронту - яке досягнення...

Висушуючі полемічну воду - не ображйтеся особисто. Я не проти, щоб піхота мала дешевий та відносно простий захист від дронів (хоча шлях до таких нібито простих речей насправді великий). Думаю, ви просто так сильно відстоюєте проєкт Р-2і, що хочете всі його недоліки компенсувати за рахунок інших систем - переклавши функціонал на середній зрк. А це невірно, це все одно що подарувати ноги безногому, відірвавши їх у іншого. Я сам спочатку так дивився на цю систему - тим більше, що її так позиціонували.
З цієї ситуаціі повинен бути інший вихід: розширення здібностей Р-2і модульністю - введенням дубльованого радіоканалу, опціональної ГСН. Тоді вдасться зберегти дешевизну для одних цілей та надійність ураження для інших. А середнім-дальнім ЗРК - своє.

(no subject)

Date: 2017-04-14 07:02 pm (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Мені подобається ідея РК-2і тому що в нас збивати дрони нічим. Електрички взагалі з наявних ЗРК бере на супроводження і влучає тільки Бук, якого в нас як кіт наплакав.
А цю штуку хоч можуть швидко запустити в серію, якщо зірки правильно зійдуться цього року.

Якщо ставити радіоканал - то лазерну систему наведення можна викинути взагалі. Її використовують тільки тому що прийомник і прилад наведення серійні і добре відпрацьовані.
В 90-х "лазерна тропа" була значно дешевша і легша за радіокомандну систему, особливо прилад наведення, а зараз великої різниці вже нема.
В габарити ПН-І зараз можна вписати навіть ФАР мм-діапазону.

На рахунок середньої дальності - я вважаю що якщо ми ставимо на ракету дорогу АРГСН є сенс використати її по максимуму, не економлячи на ІНС, паливі, блоку розведення ступенів і.т.п.
Вибрати схему яку за декілька ітерацій можна довести до рівня Астер-30.
В моєму розумінні це не ЗРК-мультитул, бо ракетами з АРГСН в будь-якому випадку будуть стріляти тільки по найважливішим цілям.

Для решти потрібно щось інше.
Edited Date: 2017-04-14 07:29 pm (UTC)

(no subject)

Date: 2017-04-14 08:39 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
> то лазерну систему наведення можна викинути взагалі

А не треба - радіо легко пеленгується з подальшим ударом артилеріі, лазерний канал дозволяє дозволяє і збити ціль, і зберигати скритність (а також є резервним на випадок перешкод). Гнучкість за невелику ціну.

> В габарити ПН-І зараз можна вписати навіть ФАР мм-діапазону.

Зарубіжні - так, можливо; чи дозволяє це нам ринок радіокомпонентів (з огляду на мовчазне ембарго) - не впевен, взагалі я майже не розбираюся у електрониці :(
Старий лортівський міліметровий радар трохи більших габаритів для польотів на наднизьких висотах я пам'ятаю, але в нього недостатня потужність для безпілотників на реальних дальностях (6-8 км).

> не економлячи на ІНС, паливі, блоку розведення ступенів

Навіщо тоді бути інженерами? )) Насправді на паливі потрібно економити заради стабільності рецептури, розведення за зустрічного потока не є проблемою, а ІНС особливо великої ролі не грає - помилка радарів чимала, її все одно виправляти ГСН. А от створити цифрову ФАР з можливістю миттєвого огляду сектора 30х30 чи 45х45... Тоді можно стріляти по БРСД або по аеродінамічних цілях за горизонтом (наприклад, крилатим ракетам, що тільки-тільки порушили кордон з РЛС).
І знову: з огляду бюджетів краще мати боєкомплект, стріляючий на 280 км, аніж у 10 разів більший на чверть дешевших "середняків". Не кажучі про радари...

Астер-30 - результат інженерної помилки (як і макети Барак-8). Це повинно було бути серійною Мікою з брутальним, але простим прискорювачем - а перетворилося на аналоговнет з ракетними двигунами у тонких крилах, спеціальним двигуном, іншим автопілотом та зміненою ГСН. Нащо орієнтуватися на Астер 30 - він що, медом намазиний?
От рафаєлівці, коли зрозуміли, що не зможуть виконати ТТЗ з такою схемою, просто створили двоступінчасту ракету класичної схеми у калібрі 200 мм - дешево й просто. Ми ж отримаємо з двоступінчастим пакетом-Р-27 не задорогу ракету-монстра ціною в Оплот, а принаймні БТР-4.

> В моєму розумінні це не ЗРК-мультитул, бо ракетами з АРГСН в будь-якому випадку будуть стріляти тільки по найважливішим цілям.

Але чомусь задачу стрільби по протирадіолокаційним ракетам ставили.

> Для решти потрібно щось інше.

А я впевнено кажу, що не треба. На основі заготовок ЗРК середнього радіусу можна створити ЗРК великого з непоганими можливостями ПРО.
У малому радіусі брати за основу ракету Р-2і, створивши "протилітаковий" варіант з ІЧ-ГСН, або збільшивши двигун і радіус ураження, або збільшенням кількості приладів наведення створити оптичну "IRIS-T SLM-360" для надважливих об'єктів. Для більшості завдань енергетики Р-2і достатньо.

(no subject)

Date: 2017-04-14 09:42 pm (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Міні-ФАР розробляє інша фірма, вони кажуть що можуть її інтегрувати в корпус ракети або в композитний корпус двигуна, але в пристойному діаметрі ракети максимальні кути сканування це десь 10°х35° +/-
По їх словам якщо допустима деяка деградація характеристик решітку можна побудувати так, щоб її сектор сканування дивився не прямо вбік а під невеликим кутом вперед.

Завдяки повній відсутності рухомих частин вони досить недорогі, практично на порядок дешевші класичної АРГСН. Основний недолік - через мм-діапазон в неї менша дальність.
Теоретично характеристики більш ніж достатні, але вони ще ніколи не випробовували їх по невеликим швидким цілям.

В Астер в крилах не двигуни а сопла, по моєму дуже розумне рішення - це сильно піднімає КПД газодинамічного руля. Як правило в ракетах навіть великих калібрів замало місця для повноцінних сопел на газових рулях і як результат в газогенераторі потрібно везти більше палива.
Конструкторам в ТЗ поставили ураження балістичних цілей, звідси і газодинамічне управління.
Edited Date: 2017-04-14 09:45 pm (UTC)

(no subject)

Date: 2017-04-14 11:22 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
Як я розумію, антена прямокутної форми...
Я більше думав, що антена має нагадувати піраміду, щоб мати кути огляду вбік та вперед та компактно вписуватись у носовий обтічник. Як утворюється з елементів решітка, я не знаю - думав, можна поставити окремі випромінувачи, направлені уперед, а інші за ними трохи у бік... Якщо ж так неможливо.. Напевно, можна піти від протилежного - створити ГСН, яка визначатиме, що попереду у куті +-45 немає цілей і оглядова рлс вивела ракету вірно (але з таким великим сліпим сектором це ризиковано - потребує великих прискорень для маневрування).

> В Астер в крилах не двигуни а сопла

Так, просто я спростив опис дивакуватості інженерів.

> і як результат в газогенераторі потрібно везти більше палива.

Ні, не так. На великих ракетах просто ставлять бокові сопла з клапанами і скеровують газ за потреби (наприклад, той же Смерч). Проблема Астера полягає у тому, що система бокового маневрування об'єднана з двигуном другого ступіня, і коли він вигорає - а це відбувається дуже швидко, майже на початку траєкторіі - ракета втрачає надманевреність.
А трапилось так тому, що спочатку планувалося уражати Точку-У - для цього достатньо було крил та газових керм авіаційної ракети - а потім поставили завдання перехоплювати Оку/Іскандер у менш щільних шарах атмосфери, з меншими запасами аеродинамічного прискорення. Так би вони зробили нормальну ракету з окремим газогенератором - але вже пізно, бюджети витрачені на легенький дротик для дартса...


На локхідовському ж ПАК-3 газодінамічна система працю окремо, у будь який час і потужності. Крім того, завдяки тому, що сопла встановлені не біля центру мас, а ракета обертається - з'являється можливість розхитати ракету убік, як дзигу. У щільних шарах це створює бокову аеродінамічну силу, у височині ж іншим імпульсом компенсується рискання і отримується майже чисте бокове прискорення. Щоправда, математика, коли усе це потрібно включати - не для слабонервних. Та й чимало зайвих двигунів.
Але південнокорейці на своєму KM-SAM вибрали саме таку схему як найкращу з відомих.

(no subject)

Date: 2017-04-15 08:38 am (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Локхід для свого EAPS робив напівактивну ГСН з антенною решіткою-пірамідою, тобто теоретично ФАР такого типу можлива.

Так в Астер окремий газогенератор, не перепуск газу з основного двигуна. Він працює на кінцевій ділянці.

Ви таки недооцінюєте важливість сопел, на смерчі вони б дозволили при одному і тому ж імпульсі зменшити розхід газу в тричі, як мінімум.

А в корейців по моєму як раз газогенераторного типу, тільки в них багато каналів по всій окружності а не 4, такий собі гібрид. В мережі є фото цього девайсу.

У всіх цих варіантів є свої переваги і недоліки, в залежності від потрібного імпульсу, часу роботи і точності коррекцій.
Якщо керування потрібно на невеликій ділянці і допустимі грубі коррекції дуже вигідні імпульсні двигуни, якщо ділянка велика або потрібен потужний імпульс - газогенератона схема, якщо потрібна висока точність газогенераторній схемі зараз нема альтернативи.
Потужний газовий руль в центрі масс може розвантажувати корпус ракети, дозволяючи більше навантаження не збільшуючи товщину стінок двигуна і відсіків.
Edited Date: 2017-04-15 09:27 am (UTC)

(no subject)

Date: 2017-04-15 08:42 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
Так, знайшов MHTK.

Сором мені! Вже забувати почав.

На смерчі, наскількі я бачив, все ж таки стоять сопла з кришками - https://img-fotki.yandex.ru/get/6730/156188502.9f/0_2a5cb1_d8279d02_XL.jpg

Ні, не згоден, а фото не знайшов. Ось https://www.youtube.com/watch?v=Bvxp9rBrifE видно, що газ йде дозовано. Наврядчи це імпульсний газогенератор - скоріше, мікродвигуни.

Щодо вибору схем газодінамічного керування я нічого не можу сказати - ще не думав. У більшості випадків вистачає аеродінамічного.

(no subject)

Date: 2017-04-15 10:03 pm (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Я не впевнений що в нас зможуть зробити аналог голови MHTK,
Те що в нас роблять це 10х40см приблизно, як я розумію ФАР може мати радіус по одній з сторін.

Якщо адаптувати до ракети то розміщувати або на боку ракети діаметром від 150мм і більше або в асиметричному носі.

В смерча там по моєму труба з невеликим розширенням на кінці, не сопло лаваля.

>>Ні, не згоден, а фото не знайшов.
Судячи по розташуванню каналів це воно
http://i.imgur.com/OPmH66b.jpg

Взагалі, завдяки тому що паливу для горіння потрібен тиск в камері, на великих висотах є можливість переводити заряд на тління якщо площа вихлопних каналів достатня для вирівнювання тиску з атмосферою.
Заряд повинен бути під це адаптований щоб з падінням тиску горіння не перейшло всередину заряда, зруйнувавши його.

На заатмосферних аппаратах газогенератори таким чином повністю тушать.

(no subject)

Date: 2017-04-16 01:51 am (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
Так з такою енергетикою і думати не потрібно - став просто в лоб ракети 260 мм - площа перерізу така ж, енергетика зберігається, сектора +-25-30 градусів бокового огляду, скоріш, вистачить. Головне дальність: буде 3-м-ва ЕПР хоча б на 3 км - може слугувати у якості протилітакової.

Чисте сопло Лаваля там не вийде - клапана порушують чисту геометрію. Але певною мірою самі клапана і утворюють критичний переріз.

> http://i.imgur.com/OPmH66b.jpg

Виявилось, все набагато смішніше. http://bemil.chosun.com/nbrd/bbs/view.html?b_bbs_id=10040&pn=3&num=81638 - дядечка стверджує, що спочатку розглядалася імпульсна схема, яка з часом поступово трансформувалася у газогенераторну. Прототип Ханви з багатьма клапанами, скоріш за все, не може бути застосований.
Але у кінці фігурує цікаве фото макетів: Cheolmae 4-H (заявлений як аналог С-400), 9М96М2 та Cheolmae 2. Але 9М96М2 з корейським газогенератором - у російського він вочевидь знаходиться біля керм (http://bastion-opk.ru/VVT/REDUT_PUSK_140611_01.jpg). Також на Cheolmae 2 не 4, а 6 таких сопел у кожному з двох рядків - що нелогічно для газогенератора. Скоріш за все, це імпульсні двигуни, як і видно на відео.

Тління неможливе - нет достатньо добрих засобів знизити тиск у камері згоряння. Та й тління непередбачуванне - фронт горіння може заблукати.

Не чув прикладів такого гасіння.

(no subject)

Date: 2017-04-16 07:53 am (UTC)
amaracum: (Default)
From: [personal profile] amaracum
Дякую за корейську статтю, дуже цікаво.

Пару років назад читав американську роботу по багаторазовому запалюванню і гасінню газогенераторів на космічних аппаратах. Пошукаю її і відпишуся.
Edited Date: 2017-04-16 07:53 am (UTC)

(no subject)

Date: 2017-04-13 08:27 am (UTC)
ext_2032794: (Default)
From: [identity profile] https://openid-provider.appspot.com/eto.totje
Мені не зроуміло:
чому не створюють радари які б могли об'єднуватися у мережу і обмінюватися інформацією не залежно від характеристик, та ракетні комплекси які можуть бути використані в залежності від параметрів цілі. Тоді можна було б в залежності від потреб комплектувати дивізіон ППО?

(no subject)

Date: 2017-04-13 07:47 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
Об'єднати радари у мережу під управлінням командного центру не дуже складно. Головна проблема полягає у самих радарах.
Кожен радар має свою зону частоту огляду, а також точність визначення розташування цілі. Досить часто буває, що для наведення ракети може знадобитися радар з одними характеристиками, а для огляду неба - з іншими. Наприклад, радарам наведення дозволяється працювати у вузькому секторі, а оглядовим необхідна якнайбільша зона огляду. Крім того, важливим є і різниця у частотних діапазонах - метрові, що непогано відрізняють стелси, не можуть їх підсвічувати напівактивним головкам самонаведення ракет, бо у метровому діапазоні такі головки створити практично неможливо.
А зверху ще й накладається ціна: можна створити радар, який буде вирішувати більшу частину завдань - але скількі він буде коштувати?

(no subject)

Date: 2017-04-14 07:44 am (UTC)
ext_2032794: (Default)
From: [identity profile] https://openid-provider.appspot.com/eto.totje
"Досить часто буває, що для наведення ракети може знадобитися радар з одними характеристиками, а для огляду неба - з іншими."
Так ось для цього, на мою думку, і добре було б об'єднувати радари: інформація з різних локаторів повинна поступати до одного центру, там обирають ціль і обирають засіб її ураження або передають інформацію на інший дивізіон.

(no subject)

Date: 2017-04-14 11:56 am (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
Дуже часто це занадто довго навіть з автоматизацією - коли час реакціі не повинен перевищувати 5-10 хвилин. Комплексам у цій ситуаціі доводиться розраховувати тількі на себе, а не сусідів.

(no subject)

Date: 2017-04-14 05:13 pm (UTC)
void_am: кот Шредингера (Default)
From: [personal profile] void_am
не треба уходити
тим більше, що це нудно і захочеться писати знову
Page generated Oct. 17th, 2017 06:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios