Облик Украинской перспективной ПВО
Apr. 12th, 2017 03:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
stailkerВ общем облик Украинской ПВО вырисовывается - РК-6 10км, ЗРК-73 20-30км, ЗРК-27 50-60км, ЗРК 9В55Р 150-250км. + ПЗРК.
И все это с тепловым, пасивным локационным, активным локационным, инерциальным наведением и телеуправлением-радиокоррекцией.
Вполне себе красиво и по-европейски с нормальными дальностями. Без армейских градаций, простыми словами - рота-опорник, батальон, город, область, регион. Не как ранее - стремлению к гигантомании дальности гнилой сибирской азиопы с дикарями, населяющих ее.
https://stailker.dreamwidth.org/
И все это с тепловым, пасивным локационным, активным локационным, инерциальным наведением и телеуправлением-радиокоррекцией.
Вполне себе красиво и по-европейски с нормальными дальностями. Без армейских градаций, простыми словами - рота-опорник, батальон, город, область, регион. Не как ранее - стремлению к гигантомании дальности гнилой сибирской азиопы с дикарями, населяющих ее.
https://stailker.dreamwidth.org/
(no subject)
Date: 2017-04-14 08:39 pm (UTC)А не треба - радіо легко пеленгується з подальшим ударом артилеріі, лазерний канал дозволяє дозволяє і збити ціль, і зберигати скритність (а також є резервним на випадок перешкод). Гнучкість за невелику ціну.
> В габарити ПН-І зараз можна вписати навіть ФАР мм-діапазону.
Зарубіжні - так, можливо; чи дозволяє це нам ринок радіокомпонентів (з огляду на мовчазне ембарго) - не впевен, взагалі я майже не розбираюся у електрониці :(
Старий лортівський міліметровий радар трохи більших габаритів для польотів на наднизьких висотах я пам'ятаю, але в нього недостатня потужність для безпілотників на реальних дальностях (6-8 км).
> не економлячи на ІНС, паливі, блоку розведення ступенів
Навіщо тоді бути інженерами? )) Насправді на паливі потрібно економити заради стабільності рецептури, розведення за зустрічного потока не є проблемою, а ІНС особливо великої ролі не грає - помилка радарів чимала, її все одно виправляти ГСН. А от створити цифрову ФАР з можливістю миттєвого огляду сектора 30х30 чи 45х45... Тоді можно стріляти по БРСД або по аеродінамічних цілях за горизонтом (наприклад, крилатим ракетам, що тільки-тільки порушили кордон з РЛС).
І знову: з огляду бюджетів краще мати боєкомплект, стріляючий на 280 км, аніж у 10 разів більший на чверть дешевших "середняків". Не кажучі про радари...
Астер-30 - результат інженерної помилки (як і макети Барак-8). Це повинно було бути серійною Мікою з брутальним, але простим прискорювачем - а перетворилося на аналоговнет з ракетними двигунами у тонких крилах, спеціальним двигуном, іншим автопілотом та зміненою ГСН. Нащо орієнтуватися на Астер 30 - він що, медом намазиний?
От рафаєлівці, коли зрозуміли, що не зможуть виконати ТТЗ з такою схемою, просто створили двоступінчасту ракету класичної схеми у калібрі 200 мм - дешево й просто. Ми ж отримаємо з двоступінчастим пакетом-Р-27 не задорогу ракету-монстра ціною в Оплот, а принаймні БТР-4.
> В моєму розумінні це не ЗРК-мультитул, бо ракетами з АРГСН в будь-якому випадку будуть стріляти тільки по найважливішим цілям.
Але чомусь задачу стрільби по протирадіолокаційним ракетам ставили.
> Для решти потрібно щось інше.
А я впевнено кажу, що не треба. На основі заготовок ЗРК середнього радіусу можна створити ЗРК великого з непоганими можливостями ПРО.
У малому радіусі брати за основу ракету Р-2і, створивши "протилітаковий" варіант з ІЧ-ГСН, або збільшивши двигун і радіус ураження, або збільшенням кількості приладів наведення створити оптичну "IRIS-T SLM-360" для надважливих об'єктів. Для більшості завдань енергетики Р-2і достатньо.
(no subject)
Date: 2017-04-14 09:42 pm (UTC)По їх словам якщо допустима деяка деградація характеристик решітку можна побудувати так, щоб її сектор сканування дивився не прямо вбік а під невеликим кутом вперед.
Завдяки повній відсутності рухомих частин вони досить недорогі, практично на порядок дешевші класичної АРГСН. Основний недолік - через мм-діапазон в неї менша дальність.
Теоретично характеристики більш ніж достатні, але вони ще ніколи не випробовували їх по невеликим швидким цілям.
В Астер в крилах не двигуни а сопла, по моєму дуже розумне рішення - це сильно піднімає КПД газодинамічного руля. Як правило в ракетах навіть великих калібрів замало місця для повноцінних сопел на газових рулях і як результат в газогенераторі потрібно везти більше палива.
Конструкторам в ТЗ поставили ураження балістичних цілей, звідси і газодинамічне управління.
(no subject)
Date: 2017-04-14 11:22 pm (UTC)Я більше думав, що антена має нагадувати піраміду, щоб мати кути огляду вбік та вперед та компактно вписуватись у носовий обтічник. Як утворюється з елементів решітка, я не знаю - думав, можна поставити окремі випромінувачи, направлені уперед, а інші за ними трохи у бік... Якщо ж так неможливо.. Напевно, можна піти від протилежного - створити ГСН, яка визначатиме, що попереду у куті +-45 немає цілей і оглядова рлс вивела ракету вірно (але з таким великим сліпим сектором це ризиковано - потребує великих прискорень для маневрування).
> В Астер в крилах не двигуни а сопла
Так, просто я спростив опис дивакуватості інженерів.
> і як результат в газогенераторі потрібно везти більше палива.
Ні, не так. На великих ракетах просто ставлять бокові сопла з клапанами і скеровують газ за потреби (наприклад, той же Смерч). Проблема Астера полягає у тому, що система бокового маневрування об'єднана з двигуном другого ступіня, і коли він вигорає - а це відбувається дуже швидко, майже на початку траєкторіі - ракета втрачає надманевреність.
А трапилось так тому, що спочатку планувалося уражати Точку-У - для цього достатньо було крил та газових керм авіаційної ракети - а потім поставили завдання перехоплювати Оку/Іскандер у менш щільних шарах атмосфери, з меншими запасами аеродинамічного прискорення. Так би вони зробили нормальну ракету з окремим газогенератором - але вже пізно, бюджети витрачені на легенький дротик для дартса...
На локхідовському ж ПАК-3 газодінамічна система працю окремо, у будь який час і потужності. Крім того, завдяки тому, що сопла встановлені не біля центру мас, а ракета обертається - з'являється можливість розхитати ракету убік, як дзигу. У щільних шарах це створює бокову аеродінамічну силу, у височині ж іншим імпульсом компенсується рискання і отримується майже чисте бокове прискорення. Щоправда, математика, коли усе це потрібно включати - не для слабонервних. Та й чимало зайвих двигунів.
Але південнокорейці на своєму KM-SAM вибрали саме таку схему як найкращу з відомих.
(no subject)
Date: 2017-04-15 08:38 am (UTC)Так в Астер окремий газогенератор, не перепуск газу з основного двигуна. Він працює на кінцевій ділянці.
Ви таки недооцінюєте важливість сопел, на смерчі вони б дозволили при одному і тому ж імпульсі зменшити розхід газу в тричі, як мінімум.
А в корейців по моєму як раз газогенераторного типу, тільки в них багато каналів по всій окружності а не 4, такий собі гібрид. В мережі є фото цього девайсу.
У всіх цих варіантів є свої переваги і недоліки, в залежності від потрібного імпульсу, часу роботи і точності коррекцій.
Якщо керування потрібно на невеликій ділянці і допустимі грубі коррекції дуже вигідні імпульсні двигуни, якщо ділянка велика або потрібен потужний імпульс - газогенератона схема, якщо потрібна висока точність газогенераторній схемі зараз нема альтернативи.
Потужний газовий руль в центрі масс може розвантажувати корпус ракети, дозволяючи більше навантаження не збільшуючи товщину стінок двигуна і відсіків.
(no subject)
Date: 2017-04-15 08:42 pm (UTC)Сором мені! Вже забувати почав.
На смерчі, наскількі я бачив, все ж таки стоять сопла з кришками - https://img-fotki.yandex.ru/get/6730/156188502.9f/0_2a5cb1_d8279d02_XL.jpg
Ні, не згоден, а фото не знайшов. Ось https://www.youtube.com/watch?v=Bvxp9rBrifE видно, що газ йде дозовано. Наврядчи це імпульсний газогенератор - скоріше, мікродвигуни.
Щодо вибору схем газодінамічного керування я нічого не можу сказати - ще не думав. У більшості випадків вистачає аеродінамічного.
(no subject)
Date: 2017-04-15 10:03 pm (UTC)Те що в нас роблять це 10х40см приблизно, як я розумію ФАР може мати радіус по одній з сторін.
Якщо адаптувати до ракети то розміщувати або на боку ракети діаметром від 150мм і більше або в асиметричному носі.
В смерча там по моєму труба з невеликим розширенням на кінці, не сопло лаваля.
>>Ні, не згоден, а фото не знайшов.
Судячи по розташуванню каналів це воно
http://i.imgur.com/OPmH66b.jpg
Взагалі, завдяки тому що паливу для горіння потрібен тиск в камері, на великих висотах є можливість переводити заряд на тління якщо площа вихлопних каналів достатня для вирівнювання тиску з атмосферою.
Заряд повинен бути під це адаптований щоб з падінням тиску горіння не перейшло всередину заряда, зруйнувавши його.
На заатмосферних аппаратах газогенератори таким чином повністю тушать.
(no subject)
Date: 2017-04-16 01:51 am (UTC)Чисте сопло Лаваля там не вийде - клапана порушують чисту геометрію. Але певною мірою самі клапана і утворюють критичний переріз.
> http://i.imgur.com/OPmH66b.jpg
Виявилось, все набагато смішніше. http://bemil.chosun.com/nbrd/bbs/view.html?b_bbs_id=10040&pn=3&num=81638 - дядечка стверджує, що спочатку розглядалася імпульсна схема, яка з часом поступово трансформувалася у газогенераторну. Прототип Ханви з багатьма клапанами, скоріш за все, не може бути застосований.
Але у кінці фігурує цікаве фото макетів: Cheolmae 4-H (заявлений як аналог С-400), 9М96М2 та Cheolmae 2. Але 9М96М2 з корейським газогенератором - у російського він вочевидь знаходиться біля керм (http://bastion-opk.ru/VVT/REDUT_PUSK_140611_01.jpg). Також на Cheolmae 2 не 4, а 6 таких сопел у кожному з двох рядків - що нелогічно для газогенератора. Скоріш за все, це імпульсні двигуни, як і видно на відео.
Тління неможливе - нет достатньо добрих засобів знизити тиск у камері згоряння. Та й тління непередбачуванне - фронт горіння може заблукати.
Не чув прикладів такого гасіння.
(no subject)
Date: 2017-04-16 07:53 am (UTC)Пару років назад читав американську роботу по багаторазовому запалюванню і гасінню газогенераторів на космічних аппаратах. Пошукаю її і відпишуся.