Українські ракети за ціною можуть конкурувати з ракетами Ілона Маска, - голова Держкосмосу Павло Дег

[stailker]

 О.Скороход

"Цензор.НЕТ" поспілкувався з головою Державного космічного агентства України Павлом Дегтяренком. Колишній головний конструктор КБ "Південне" обійняв посаду минулого року в результаті конкурсу. Він говорить, що сьогодні ключовим завданням Агентства є розмороження перспективних проектів і налаштування на зовнішні ринки.

Як Держкосмос долає наслідки розриву співпраці з Росією? Коли буде запуск перших українських супутників і до чого тут Росія та Канада? Чи планується запуск у космос другого українського космонавта? Чому сьогодні немає зиску від освоєння Місяця, але Україна все одно буде в таких проектах? Чи дійсно український "Зеніт" є другою найкращою ракетою після ракет Ілона Маска? І чим є "путінські ядерні ракети"?

МОЖЛИВОСТІ НАШИХ КОСМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАВЕЛИКІ ДЛЯ ПОТРЕБ ДЕРЖАВИ

 

- Якою має бути космічна політика України? Зараз ведуться в цьому плані перемовини, є багато пропозицій.

- Космічна політика України повинна бути тверезою. Ми не повинні будувати собі повітряних замків, яких ніколи не досягнемо. З іншого боку – реальні потреби держави у космічній діяльності повинні бути задоволені силами українських підприємств. Ми повинні знайти баланс між потребами і можливостями держави, відокремити більш нагальні потреби, які держава повинна профінансувати. Зараз проект такої політики сформований і її концепція проходить узгодження у міністерствах і відомствах. Виходимо на завершальну стадію. У цій політиці три пріоритети, які повинні бути профінансовані з державного бюджету. Це дистанційне зондування Землі з космосу, космічний зв’язок і міжнародне співробітництво з Європейським космічним агентством.

- А повітряні замки, це що?

- Повітряні замки - це Місяць, Марс, польоти до планет, пілотована космонавтика. Зовсім не означає, що ми не повинні над цим розмірковувати і не повинні працювати у цих напрямках. Але ті великі можливості, які є в українських підприємств космічної галузі, повинні реалізовуватися в рамках міжнародних проектів, вишукуючи можливості фінансування цих проектів з зовні. Тільки таким чином ми можемо не тільки зберегти, а й розвинути потенціал підприємств космічної галузі. А галузь є і буде, коли є і будуть підприємства, які забезпечуватимуть потреби держави.

- Деякі підприємства космічної галузі дуже збиткові, зокрема, за вашими словами, ДП "Завод "Арсенал" і "Південмаш". Якою має бути політика щодо їхнього порятунку? Якщо вести мову про приватизацію, то як це має відбуватися?

- Якщо збиткове підприємство з великою кількістю боргів приватизувати, це значить віддати його за копійки і нічого не отримати. Перш ніж казати про корпоратизацію чи приватизацію, підприємство треба вивести з кризи, зробити інвестиційно привабливим. Про корпоратизацію чи про залучення зовнішніх інвесторів варто говорити тоді, коли інвестор бачитиме його дійсну вартість. А вартість цих підприємств дуже висока з огляду на технології та обладнання, яке в них є. Не кажучи про запас інтелектуальної власності!

- Ви плануєте залучати кризових менеджерів, щоб вивести ці заводи на достойний рівень?

- Є кілька шляхів - залучати кризових менеджерів, об’єднувати підприємства або під’єднувати до більш успішних. Але тут головне не нашкодити. Зараз ми займаємося виробленням оптимальної схеми виводу з кризи наших збиткових підприємств.

- Для цього вочевидь має бути підтримка на найвищому рівні. Вона є?

- На рівні прем’єра підтримка є. На рівні РНБО розуміння є, і вважаю, що й підтримка є. Якщо взяти інтегрально, космічна галузь прибуткова. Підприємства галузі податків платять у держбюджет в рази більше, ніж отримують замовлень від держави. Ми ставимося із розумінням до цієї ситуації, можливості підприємств космічної галузі завеликі для реальних потреб держави, тому усі підприємства галузі націлені на те, щоб шукати замовлення на зовнішніх ринках. Тобто свою стабільність фінансову і промислову підприємства повинні забезпечити самі. Вони повинні мати необхідний технологічний і науковий потенціал, щоб реалізувати ті завдання, які буде ставити перед ними держава. А держава, якщо вже ставить завдання, повинна їх фінансувати.

 

ПРО РОЗРИВ ПРОМИСЛОВИХ ЗВʼЯЗКІВ З РОСІЄЮ: ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПОГАНО!

- Космічна галузь дуже постраждала від розриву співпраці з Росією, від окупації частини територій. Якщо в мову цифр перевести, чи можна порахувати завдані збитки, зокрема щодо втрати замовлень з РФ?

- По-перше, замовлення почали знижуватись не у 2014-му, а в 1991 році. Кремль ставив перед своїми підприємствами завдання відмовитися від зовнішніх джерел постачання ракетно-космічної техніки та компонентів. Але заміна постачання комплектуючих з України потребувала величезних витрат від російських підприємств. Тому цей процес відбувався досить повільно. Ті українські підприємства, які зрозуміли, що така політика РФ не на рік, а назавжди, - почали шукати замовлення на інших ринках. За ці роки вони змогли переорієнтуватись таким чином, що коли все впало остаточно у 2014 році, ці підприємства не критично залежали від російських замовлень. Зараз цей досвід вимушені підхоплювати і ті підприємства, які вважали, що російські замовлення можуть бути вічно.

- Тобто частина підприємств не постраждала від розриву звʼязків?

- Це, звісно, негативно відбилося на усіх підприємствах, але дуже різною мірою. Зараз наше завдання спільними зусиллями шукати замовлення на інших ринках для тих підприємств, які дуже постраждали і зазнали великих збитків. А якщо інтегрально по галузі взяти, то у 2014 році наші гривневі надходження трохи "просіли". У 2015-му зрівнялись з 2013-м, далі пішло зростання десь відсотків на 20-25. Якщо дивитись у валюті, то ми у 2014-2015 роках "просіли" приблизно наполовину. Сподіваюся, що наступного року вийдемо на баланс з 2013 роком, але вже без замовлень з Росії.

У наших підприємств є ім’я на світовому ракетно-космічному ринку. Наші потенційні замовники прекрасно розуміють, де ми кращі за інших, де ми гірші за інших, чим ми можемо бути корисні не лише у міжнародних багатосторонніх проектах, а і у двосторонніх відносинах. Тому є контракти, є перспективи укладання нових контрактів.

- А як бути з коопераційними поставками з Росії?

- Дуже багато матеріалів і комплектуючих наші підприємства отримували на замовлення від російських підприємств. Зараз це все потрапило під ембарго і ми вимушені шукати матеріали і комплектуючі на інших ринках. Але, як кажуть, те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Паралельно з пошуками постачальників нових матеріалів ми опановуємо і критично нові технології. У ракетній техніці така специфіка: якщо ти поміняв щось у конструкції, то повинен повторити все експериментальне відпрацювання, щоби підтвердити надійність того, що полетить у космос. З іншого боку, і технологія не стояла на місці. Зараз, опановуючи нові матеріали, ми опановуємо і нові технології. Дуже активно наші підприємства освоюють вуглець-вуглецеві композитні матеріали, вуглепластик і 3D-друк, інші технології. Засвоюючи нові технології, ми теж робимо великий крок вперед. Адже при комплексній заміні матеріалів і технологій та ж конструкція стає краще. І це для нас теж певний чималенький крок уперед. Тому розрив відносин з РФ - це не тільки погано!

- Але є ракета "Зеніт", ви заявляли про важливість її збереження. Що ви мали на увазі? Не вдалося знайти альтернативи російським комплектуючим?

- У цій ракеті російські система управління, двигун першого ступеня і багато матеріалів. Тому треба скласти міжнародний проект з широким пулом учасників цього проекту з різних країн, щоб він продовжував функціонування. Я говорив про збереження проекту тому, що це дуже високого технічного і технологічного рівня ракета-носій, рівних якій у світі немає, незважаючи на заяви Ілона Маска. Параметри Зеніта" досі не досягнуті ніким у світі. З точки зору здорового глузду цей проект треба зберегти як мінімум на 30-40 років.

- У Криму лишилося майно, зокрема станція в Євпаторії, скільки коштів потрібно для її відновлення?

- Ми втратили дуже гарну обсерваторію в Євпаторії, з величезним радіотелескопом. Це викликало у нас додаткові труднощі в проекті створення національної супутникової системи зв’язку "Либідь". Ми були вимушені майже заново складати станції прийому під Києвом. Ці антени значно меншого розміру, але вони на сучасному технологічному рівні, з сучасною електронікою. Всі можливості, за винятком великого радіотелескопу, відновлені.

- А що стосується "ЛНР/ДНР"? Там великих об’єктів не було, а як з науковим потенціалом? Там лишилися якісь розробки?

- Там були підрозділи наших підприємств, переважно складського типу, ми майже нічого не втратили.

 

МИ МОЖЕМО ПІДВИЩИ ЗАРПЛАТУ ПРАЦІВНИКАМ ГАЛУЗІ, НЕ ПІДВИЩУЮЧИ ВАРТОСТІ КІНЦЕВОГО ПРОДУКТУ

- Хотілося б окремо зупинитися на фінансуванні галузі. Минулого року по суті всі космічні програми були заморожені. Цього року на галузь передбачено 87 млн. Тобто так само проекти стоятимуть на місці?

- На жаль, радикально розблокувати поки ще не вдалося. Але я не дарма казав, що маємо підтримку прем’єра і розуміння секретаря РНБО. Через кілька тижнів планується проведення ще однієї наради під головуванням прем’єра, де ці питання будуть розглянуті. Будемо вишукувати можливість фінансування першочергових завдань вже цього року.

- Тобто до цих 87 мільйонів ще щось може додатися?

- Повинно бути так.

- Ви говорили, що в світі розуміють переваги українських товарів. Одна з переваг – це дешевизна за хорошої якості?

- Я б не сказав, що наші пропозиції радикально дешевші. Але вони дешевші за аналоги, маючи якості дійсно світового рівня. Світовий ракетно-космічний ринок дуже маленький, там усі усіх знають. Дуже важко заробляти собі реноме і дуже легко його втратити.

- Частково дешевизна досягається за рахунок дешевої робочої сили?

- Так! Це ж не таємниця. Наш інтелект дешевше цінують, ніж у державах з розвиненою економікою.

- Тобто якщо вести мову про підвищення оплати праці, то є ризик, що ціна продукції підніметься? Існує побоювання, що у ракетно-космічній галузі не підніматимуть зарплати, щоб не втратити перевагу дешевизни. Це так?

- На багатьох підприємствах космічної галузі, навіть на тих, де середня зарплатня досить низька за українськими мірками, ключовим спеціалістам платять стільки, щоб вони не мали бажання тікати з підприємства. Я як керівник галузі повинен думати про середню заробітну платню. Її треба підвищувати, і ми домовилися з керівниками підприємств, що підвищення повинно відбуватися через збільшення віддачі, засвоєння нових технологій і зменшення долі трудовитрат у кінцевому продукті. В Україні багато технологій в розробці і у виготовленні мають велику долю ручної праці. Зараз, оновлюючи наше технологічне обладнання, ми орієнтуємось саме на підвищення продуктивності праці. Тобто ми зможемо підвищити заробітну платню, не підвищуючи ціни кінцевого продукту.

НЕОБХІДНО ЗАПУСТИТИ СУПУТНИК "ЛИБІДЬ" НАВІТЬ ЦІНОЮ ДОДАТКОВИХ ВИТРАТ

- Щодо проекту із запуску першого українського супутника звʼязку "Либідь". Проекту майже 10 років, запуск апарата мав відбутися з космодрому в Росії. Однак він зривався не один раз, востаннє – через втрату станції у Євпаторії. Були заяви, що проект гальмують канадійці, а ще раніше – що на перешкоді став розрив співпраці з РФ. На початку вересня 2017-го канадійська сторона взагалі вийшла з проекту. Україна ж від своїх планів не відмовляється, продовжує виплачвати кредит за супутник. Всі чекали на ваші переговори з канадійською компанією MDA щодо її повернення до проекту. Які результати?

- Переговори триватимуть ще не один тиждень. Але є певні ознаки, які дозволяють дивитись і на цю ситуацію зі стриманим оптимізмом, з таким розрахунком, щоб ми все ж таки отримали свій апарат на орбіті найближчим часом.

- Ви мали намір подати в Лондонський арбітраж на MDA. Чи подали позов?

- Ми подали заявку, але все залежить від результатів наших перемовин з канадською компанією. Якщо отримаємо згоду, то ми заберемо заяву з арбітражу.

- Але супутник перебуває на території Росії , на "Байконурі" заявляють, що запуск не буде можливим навіть цього року через відсутність ракети-носія. Держкосмос все-таки має плани щодо запуску наприкінці 2018-го. Доведеться забирати "Либідь" з РФ через посередника?

- Генпідрядником з виготовлення супутника є канадійська компанія MDA. Вона ж є виробником корисного навантаження, звʼязних транспондерів. Вона свої транспондери поставила до російської компанії, замовила їй виготовлення супутника, а іншій - його запуск. Тобто з російською компанією контактуємо не ми, а MDA. У нас же контракт з Канадою. А космічний апарат буде доставлений на "Байконур" безпосередньо з підприємства-виробника.

- "Либідь" призначений для формування системи телекомунікаційних супутників для України. Ця ідея поки лунає на рівні пропозицій?

- Ця ідея закладена у концепцію космічної політики держави. Україна повинна мати власні супутники зв’язку на орбіті. Чому не супутник, а супутники? Це елемент надійності. Якщо один супутник виходить з ладу, інший повинен його підстрахувати. З огляду на те, що сучасні супутники мають термін експлуатації приблизно 15 років, то запустивши перший супутник "Либідь" на орбіту, ми повинні зробити таким чином, щоб до кінця його експлуатації на орбіту вже були запущені ще мінімум два космічні апарати власної розробки і власного виготовлення, щоб мати повний контроль над тим, як зв'язок працює.

- Як відбувається розслідування зриву цього контракту і дерибану коштів?

- Розслідування веде НАБУ. Певною мірою і ФБР підключилося. Є привід для стриманого оптимізму, що "герої" отримають по заслугах. Але розслідування, суди та процес повернення коштів можуть тривати роками, тому ми повинні витягнути проект вже зараз навіть ціною додаткових витрат.

- Наступне також скандальне питання – ракета "Циклон 4", запуск якої мав відбутися з території Бразилії, але в останній момент бразильці вийшли з угоди. Поясніть: суто технічно, чому проект був зірваний? Україна майже повністю виконала свої зобов’язання, а бразильці – ні.

- Технічна суть контракту така. Ракету створює Україна за власні кошти. Загальну інфраструктуру космодрому – територію, під’їзні шляхи, аеродром, морський порт – створює Бразилія за власні кошти. За спільні кошти створюється власне стартовий комплекс і технічний комплекс на космодромі з усім необхідним технологічним обладнанням для підготовки і запуску ракети-носія. Україна зробила свою частку на 90%, Бразилія свою частку - відсотків на 5-10. Тепер про стартовий комплекс. В нього вкладались гроші обох держав. І, на жаль, обидва уряди гроші виділяли за принципом: не дай Боже заплатити хоч на копійку більше, ніж сусід. А всі такі будівельні високотехнологічні проекти завжди мають тенденцію до збільшення вартості протягом виконання. Тому кожне підвищення ціни перетворювалось для виконавців проекту на кола пекла між двома урядами. Погодження затягувалось більше, ніж на рік. Гроші виділялися менші, ніж були потрібні, і через рік після прийняття рішення про їх виділення. За цей період інфляція з’їдала частину. Тому за 10 років було витрачено дуже багато коштів вхолосту. А мети так і не було досягнуто.

- Але все-таки українці свою частину змогли дотиснути. Як пояснити дії Бразилії?

- Бразилія, бачачи, що ми майже виконали свою частку та оцінивши важкість залучення фінансування своєї частини проекту, почала давати задню. Плюс там відбулися гучні корупційні скандали. Плюс їхній бюджет дуже підірвали Чемпіонат світу з футболу і Олімпіада в Ріо. Тож вони витягнули джокера, сказавши: нас ввели в оману, виставивши проект занадто фінансово оптимістичним, тоді як він не може бути прибутковим. Але такі проекти взагалі не бувають прибутковими! Вони безпекові, технологічні, наукові, іміджеві, але не суто комерційні. Жоден ракетно-космічний проект у світі не є прибутковим. Навіть у вартості розробок Ілона Маска дуже велика частка грантів американського уряду.

- Щодо бразильців можуть бути вжиті якісь санкції через завдані Україні збитки?

- Дійсно, це дуже великі збитки для нас. Треба пройти тривалу юридично-фінансово процедуру. Спільну бінаціональну компанію ліквідують, буде підбиватися її баланс, реалізовуватися майно, щоби розрахуватися з кредиторами як з українського, так і з бразильського боку. Це дуже неприбуткова операція. Однак її треба пройти.

- Щодо розбірок між колишнім очільником Держкосмосу Любомиром Сабадошем і головою КБ "Південне" Олександром Дегтярьовим. Вони звинувачували одне одного у тому, що після виходу Бразилії з проекту вчасно не було подано апеляції. Дегтярьова звільнили з посади, згодом ви його поновили. Оскільки він ваш колишній шеф, прокоментуйте.

- Це питання закрито. Дегтярьова поновив не я, а суд. Я вже казав не раз, що Дегтярьова штучно намагалися усунути від посади за надуманими приводами. Слідство і судові засідання були проведені. По всіх пунктах звинувачень проти Дегтярьова і КБ "Південне" було доведено їх безпідставність.

- Зараз проект фактично переноситься до Канади і отримує нову назву "Циклон 4М".

- Створюється проект у Новій Шотландії, завершується процедура з отримання екологічних ліцензій з таким розрахунком, щоб, наприкінці весни розпочати будівництво майданчика для запуску. Паралельно ми робимо проект модифікованої ракети-носія. За ці 10 років у нас технології не стояли на місці. І в цьому проекті буде фігурувати ракета більш екологічна і більш приваблива з точки зору ціна/якість.

- Суму можете назвати?

- Вартість цього проекту буде приблизно 260-300 млн доларів.

- А на бразильський проект скільки витрачено?

- Прямі витрати понад 300-400 млн дол. Зі зробленого за ті кошти дещо можна буде використати.

- Фактичне перенесення проекту з Бразилії в Канаду можна назвати успіхом?

- Якщо говорити мовою автомобілістів: ми розбили усю морду свого автомобіля, але його ще можна відновити. Це успіх? Ну, як подивитись.

- Є проект запуску власного супутника для зондування поверхні Землі. Який комерційний зиск від нього?

- Зиск у тому, що ми не платитимемо за чужі супутникові знімки. По-друге, це можливість отримання знімків тоді, коли треба, і того, чого треба. У взаєминах з іноземними постачальниками супутникової інформації ми не завжди можемо отримати оперативно саме ті фрагменти поверхні Землі, які нас цікавлять. Тобто це насамперед безпеково-політична користь, а потім вже економічна.

- Коли очікувати запуск?

- Існувала програма на 2013-2017 роки. Вона профінансована на третину. Всі космічні апарати, які повинні були наприкінці 2017 року бути запущені, ще навіть не створені. Треба наздоганяти, адже заділ вже є. Це можна зробити за 2 роки за наявності фінансування. Все залежить від результатів наради у прем’єра. Якщо все буде нормально, то у 2020 році ми запустимо один чи два космічні апарати, а наприкінці 2021-го – ще один.

- Розкажіть про роботу підприємств ракетно-космічної галузі в оборонній сфері – про те, що можна озвучити.

- Зброєю для української армії наші підприємства займаються. На жаль, переважна більшість цих проектів здійснюється за рахунок власних коштів і тих коштів, які залучені з зовнішніх ринків. Коли ми зможемо продемонструвати більш-менш готові проекти, буде йти мова про закупівлю цих зразків Міністерством оборони. Роботи ці ведуться. консультації з Міністерством оборони і з РНБО ведуться.

- Щодо ракети "Гром" були заяви, що вона нібито не вписується в рамки міжнародних безпекових обмежень. Звідки йде така інформація?

- Це старанно пишуть ті, кому дуже не хочеться, щоб цей комплекс побачив світ – задля дискредитації іміджу України і проекту. Наголошу: ми робимо його з суворим додержанням усіх обмежень. Параметри цього комплексу дуже легко перевірити.

- Можна припустити, що ці негативні дописи йдуть з того ж джерела, що і заяви щодо буцім-то українських двигунів на ракетах КНДР?

- Можна таке припустити. Навіть закордонним фахівцям зрозуміло, чи могла це бути наша технологія. Тому у Європи і США з самого початку цього скандалу майже не було сумнівів, що це не ми. Останні сумніви ми розвіяли швидко, навіть не напружуючись.

ЗАРАЗ ДЛЯ УКРАЇНИ НЕМАЄ КОМЕРЦІЙНОГО ЗИСКУ ВІД ОСВОЄННЯ МІСЯЦЯ

- Які основні пункти співпраці з Європейським космічним агентством?

- Ми хочемо бути членом Європейського космічного агентства, незважаючи на те, що Україна не є членом Євросоюзу. Основний принцип співпраці з ЄКА- участь у спільних проектах тоді, коли кожна сторона фінансує свою частку участі в проекті. Ми у концепцію космічної політики заклали необхідне фінансування для співпраці з ЄКА в рамках спільних проектів з космічних досліджень, спільної побудови супутників, спільної участі у нових ракетних проектах, спільної участі у проектах з освоєння Місяця та великих планет. Але до конкретики ми зможемо дійти тільки тоді, коли вирішимо питання фінансування своєї частки робіт.

- Україна має амбіції стати членом ЄКА. А нас там чекають?

- Є певна пересторога в Європейському космічному агентстві щодо України. У нас дуже гарні технології, а ціни дещо нижчі, ніж в європейських постачальників. Вони мають занепокоєння, що ми можемо відібрати в них частку ринку. Тож ми намагаємось вести гнучку політику. Наприклад європейська ракета-носій "Вега". Ми могли б для них цю ракету зробити дешевше, але вони дуже хотіли зробити самі. У них не виходив рідинний двигун для четвертого ступеня, щоб дуже точно вивести космічний апарат на орбіту. З цієї ракети вони замовили нам лише двигун четвертого ступеня і зараз з успіхом його експлуатують. У проекті "Антарес" американської компанії Orbital ATK ми робимо основну конструкцію першого ступеня. Це те, що вони не можуть зробити. А ми можемо. Вигідно їм, вигідно нам. І тому ми пропонуємо ЄКА участь там, де є реальна потреба в наших технологіях. Не більше, не менше. Нам хотілося б більше…

- Щодо освоєння Місяця, звучала інформація про спільний проект з Канадою.

- У Канади немає проекту з освоєння Місяця. Але вони розвивають свої технології і небезпідставно вважають, що будуть брати участь у програмі створення навколомісячної наукової станції, яка називається Deep Space Gateway ("ворота у глибокий космос") та у програмі створення місячної дослідницької бази. Ми можемо запропонувати для такого міжнародного проекту певні технології. Це стосується зокрема деяких технологій життєзабезпечення і двигунів для злітно-посадкових ступенів для посадки на Місяць і зльоту з нього. Наші технології кращі, ніж у будь-кого.

- Зараз яка користь для України з освоєння Місяця? Йдеться про гелій-3, який там знайшли.

- Україні суто економічно на даному етапі освоєння Місяця не потрібне. Тому що це неймовірно дорого. Неймовірно! Та й комерційного зиску ми з цього отримати не зможемо. Але наші підприємства повинні брати участь у таких проектах, щоб розвивати технології. Жодна країна самотужки (за винятком, мабуть, Китаю) не може робити місячну дослідницьку станцію. Це буде великий міжнародний проект, серйозніший за МКС. І Україна в цьому проекті буде.

А гелій-3, навіть якщо його видобуток та доправлення на Землю буде економічно вигідніше, ніж добувати його на Землі – це сировина для термоядерного синтезу в енергетиці. Роботи над створенням термоядерних реакторів ведуться в усьому світі ще з 60-х років. Але поки що жоден реактор не працює навіть у лабораторних умовах.

- Навіщо Китаю це робити окремо. Заради амбіцій?

- Просто більше ніхто не наважується вкладати такі астрономічні кошти. По-перше, це амбіції. По-друге, не дуже гладко у них складаються відносини з ЄКА і NASA.

- Зʼявилися новини щодо будівництва космодрому для України в Австралії. Я так розумію, що це правда…

- Перемовини з Австралією почалися на рівні підприємств ще у 1989 чи 1990 році. У вересні 2017 року після міжнародного астронавтичного конгресу наші фахівці літали на запрошення австралійських колег у штат Північні Території. Але говорити, що Україна вже запропонувала побудувати космодром – це занадто оптимістично. Дуже далеко ще до якогось розуміння проекту. Насправді подібні перемовини ведуться з багатьма країнами, не лише з Австралією.

- Не одне десятиліття говорять про ідею великого проекту з прибирання космічного сміття на орбіті Землі. Проект надважливий з точки зору екології. Україна там мала відігравати важливу роль. Щось подібне зараз обговорюється?

- Проблема є, і її треба вирішувати. Вирішується вона зараз тим, що компанії отримують ліцензію на запуск своїх космічних апаратів лише, якщо гарантують, що через 25 років після припинення активного існування космічний апарат або зійде з орбіти і згорить в атмосфері, або буде виведений на орбіту захоронення. Юридично це ще не врегульовано. І поки що світова спільнота безсила перед космічними хуліганами, які запускають свої апарати, вони виходять з ладу, і потім захаращують простір. Способів вирішення може бути багато – від захоплення або здування до розміщення на космічному апараті гальмівних пристроїв, які сповільнюють рух на орбіті і поступово апарат знижується та сходить в атмосферу. Такі розробки наші підприємства ведуть, але до практичної реалізації ще досить далеко. Насамперед тому, що реального замовлення на видалення космічного сміття з орбіти ніхто ще не робить.

НАШІ РАКЕТИ-НОСІЇ ЗА ЦІНОЮ МОЖУТЬ КОНКУРУВАТИ З РАКЕТАМИ МАСКА

- До речі, машину Ілона Маска, яка рухається у бік поясу астероїдів, вже теж назвали космічним сміттям. Як ви ставитеся до його космічних проектів?

- Технологічно це дуже великий прорив. Це третя хвиля повернення людства до космічних мрій. На сьогодні ракета Falcon Heavy - найпотужніша ракета з тих, які нині літають. Були і в американців, і в СРСР більш потужні ракети, але ті проекти закрили через дорожнечу. Великий технологічний прорив зробив Маск у збережному приземленні першого ступеня. Цього до нього на практиці ніхто не робив, хоча проробки були. Навіть ми мали такі розробки, коли створювали ракетну систему "Енергія-Буран". Маск зробив цей прорив, але те, що запуск стане в рази дешевше завдяки цьому – це не так. До речі, наші українські ракети-носії можуть конкурувати за ціною з ракетами Ілона Маска.

Маск буквально за 10 років з нуля досяг такого рівня, але це не зовсім коректно з точки зору інтелектуальної власності, бо він насмикав готових фахівців з інших ракетно-космічних компаній та застосував готові технологічні рішення.  Він стверджує, що наступного року вже зможе робити короткі польоти до Марсу. М’яко кажучи, це перебільшення, тому що політ тривалістю півроку в один бік назвати коротким - не зовсім чесно. Треба запасти провізії для екіпажу, тож має бути  величезний корабель. Вони такого навіть не розробляють поки що.

- На вашу думку, коли висадка людини на Марс можлива?

- Якщо задатися метою висадити людину на Марсі за будь-яку ціну, то років за 15-18 можна реалізувати. Але ключове питання – навіщо?

- У формі туризму?

- Вважаєте, багато туристів захочуть оплатити політ на Марс? Це ж не на Канари злітати. Сам політ – це десь рік життя. Ти у дуже стислому просторі космічного корабля знаходишся рік, не знаючи, чи повернешся. Сьогодні пропонують набагато простіші й дешевші туристичні подорожі на Міжнародну космічну станцію - 20 млн дол. За весь час роботи станції було 2 чи 3 туристи. Кажуть, що вже вишикувалася черга для суборбітального польоту на висоту понад 100 км, але подивимось на цю чергу, коли польоти реально розпочнуться. Я сумніваюсь, що хтось за розважальний політ захоче добровільно викладати 200 тисяч доларів

- Як вам ідея Маска покрити всю планету інтернетом?

- Ракети багаторазового використання стають економічно доцільними, коли літають принаймні раз на тиждень. Для того, щоб літати так часто, зараз ще немає комерційно оплачуваного вантажу. Маск, зробивши ракету, намагається зробити ще і ринок для неї, створюючи угруповання з декількох тисяч космічних апаратів, сподіваючись відбити ці кошти за рахунок платежів за інтернет. Фінансисти кажуть, що всі проекти Маска, хоча і дуже яскраві, однак на грані фолу з точки зору окупності. Ілон Маск - геніальний бізнесмен, якщо він зміг залучити такі астрономічні кошти для проектів своєї мрії. Тому й інтернет-проект може бути реалізований. Але чи відіб’є він свої кошти?

- В Україні також є бізнес-інтерес до космічної сфери. Діють приватні компанії, деякі співпрацюють з NASA. Але у цій сфері маємо монополію держави. Зараз розробляються зміни до законодавства, щоб розвʼязати руки бізнесу. Яка ваша позиція в цьому плані?

- Конкуренція дозволяє космічному агентству як державному замовнику отримати кращий продукт за доступною ціною. Тому конкуренцію на цьому ринку ми будемо підтримувати і всіляко розвивати. Законодавчі перешкоди будемо усувати. Але не треба забувати, що Україна є членом декількох міжнародних режимів контролю і обмежень за розповсюдженням ракетних технологій по світу. І створюючи середовище для конкуренції, ми зберігатимемо однакові умови для усіх учасників цього процесу. Тобто, якщо є обмеження, вони існують для всіх - і для державних, і для комерційних підприємств. Але знову ж таки – під державним контролем. Це ключова умова.

- На якому етапі ці законодавчі зміни?

- Законодавчі зміни зараз тільки готуються і це досить тривалий процес. Головне – не нашкодити: щоб Україна не втратила репутацію відповідального гравця космічного ринку.

- Прокоментуйте заяви про "путінські ракети". Це серйозна розробка чи страшилка?

- З середини 60-х років існує можливість багатократного гарантованого знищення одне одного у протистоянні між СРСР і США. Існуючі системи протиракетної оборони не здатні відбити масовану ракетну атаку іншої сторони. Тому слова Путіна про "гарантоване знищення" є правдою. На теперішньому рівні розвитку технологій, технології нападу набагато ефективніші, ніж технології захисту – в обох країн. Тепер по пунктах. Ракету "Сармат" Росія розробляє майже 10 років - щоб замінити ті ракети, виготовлені в Україні, які стоять на бойовому чергуванні. У відеоролику показали не старт ракети, а випробування того, як ракета вилітає з контейнера. Вони лише освоюють цю технологію. Я впевнений, що рано чи пізно Росія зробить ракету, не гіршу за ту, що була розроблена нашими підприємствами. Але це потребує додаткового часу і витрат.

Щодо гіперзвукових ракет, які можуть літати в атмосфері, як було заявлено, зі швидкістю понад 10 швидкостей звуку. Поки що таких ракет немає, з такою швидкістю летять тільки бойові блоки міжконтинентальних ракет, коли вони заходять в атмосферу.

Щодо крилатих ракет з ядерним двигуном. Суто ядерного двигуна такої потужності поки що не створено. Путін зробив підміну понять між ядерним двигуном і ядерним джерелом енергії для двигуна на іншому фізичному принципі. З іншого боку, такі джерела енергії дуже небезпечні з екологічної точки зору. Ракети випробовують над своєю територією, бо над чужою небезпечно – можуть вкрасти, якщо ракета впаде. У разі падіння ракети з ядерним двигуном вона забруднить радіоактивною хмарою десь 100 на 100 км власної території! Тому процес створення такої зброї сам по собі дуже небезпечний. Хто піде на знищення своєї ж території?! І знову ж таки, літати можна. Але перехопити таку ракету набагато легше, ніж балістичну.

Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

Фото: Катерина Лащикова, для "Цензор.НЕТ"

Comments

[zil199]

дєгтярєнко - хворий на голову малоросс